Перевод: с украинского на все языки

со всех языков на украинский

віддавати перевагу

  • 1 віддавати перевагу

    choose, give preference, prefer

    Українсько-англійський юридичний словник > віддавати перевагу

  • 2 віддавати перевагу

    widdawaty perewahu

    Українсько-польський словник > віддавати перевагу

  • 3 віддавати

    = віддати
    1) ( повертати назад щось) to give back, to return
    2) (присвячувати, жертвувати) to devote, to give up
    3) ( продавати) to sell, to let have
    5) тк. недок. ( відгонити) to taste (of), to smell (of), to reek (of)
    6) мор. ( кінці) to let go, to unbend, to loosen, to cast off
    7) ( про зброю) to recoil, to kick ( offirearms)
    8)

    віддавати належне — to render one's due; to pay tribute (to)

    віддавати під суд — to indict (for, on); to take to court, to prosecute

    віддавати розпорядження (наказ) — to issue an order, to give orders

    віддавати якір — to to drop/cast the anchor

    Українсько-англійський словник > віддавати

  • 4 перевага

    ж
    advantage, preference; superiority; preponderance; prerogative, privilege, preeminence; ( плюс) asset; амер. the bulge

    чисельна перевага — majority; numerical superiority, superior numbers

    віддавати перевагу — to prefer (to), to show a preference ( for)

    мати перевагу (над кимсь) — to overbalance; to have ( to gain) an advantage, to have the upper hand ( over one)

    Українсько-англійський словник > перевага

  • 5 перевага

    üstünlik; imtiyaz; мати перевагу – üstün almaq; віддавати перевагу – üstün körmek, üstün tutmaq, afzal körmek

    Українсько-турецький словник > перевага

  • 6 аксіологія

    АКСІОЛОГІЯ ( від грецьк. άξια - цінність, вартість; λογοζ - слово, поняття, вчення) - вчення про цінності, філософська теорія цінностей, що з'ясовує якості і властивості предметів, явищ, процесів, здатних задовольняти потреби, інтереси і бажання людей. Теорія цінностей формується у XIX - XX ст. Вводячи поняття цінностей, Кант, протиставляє сферу моралі (свобода) сфері природи (необхідність) і тим самим окреслює головні аксіологічні питання - значення, вибору, повинності, належності, обов'язковості, оцінки, ставлення тощо. У творах неокантіанців проблема цінностей набуває самостійного трансцендентального значення. Одним з перших засновників А., як самостійної філософської галузі, був Лотце, який трактував поняття "цінності" як аналог поняття "значимість". Розвиваючи погляди Лотце, Коген трактував цінності як поняття "безумовного" (мета, моральне благо), що протистоїть досвідові, але надавав йому характеру загальності і необхідності. Риккерт розробляє вчення про цінність як основу теорії істинного знання і моральної дії, з'ясовує відмінність між "цінністю" і "нормою". У XX ст. систематичні дослідження проблеми цінностей продовжує Гартман, який, зокрема, посилює аргументацію на користь доведення засад об'єктивної природи цінностей тезою про "інтенціональність" ціннісних відносин. За Гартманом, цінності не піддаються раціональному пізнанню і оприявнюються лише в особливих почуттях (любов і ненависть), що змушують людину інтуїтивно віддавати перевагу тому чи тому способу поведінки. Перрі аналізує значення і базові принципи цінностей за допомогою поняття "інтерес", а Дьюї розвиває натуралістичну версію А. (прагматичний інструменталізм). Проблема цінностей - центральна в філософській антропології (Шелер, Плеснер, Гелен). За Шелером, цінності - це сфера феноменального, яка визначається апріорністю. Ідея Бога - вища цінність. Переживання цінностей - не психічний, а космічний акт, отож, аксіологія Шелера набуває трагічного відтінку. Тільки завдяки актам духовної діяльності можливо увійти у світ цінностей. Різні аспекти теорії цінностей подані в працях таких сучасних філософів, як Бахтин, Деррида, Тулмін, Блументаль, Іванов.

    Філософський енциклопедичний словник > аксіологія

  • 7 Гартман, Ніколай

    Гартман, Ніколай (1882, Рига - 1950) - нім. філософ, засновник критичної онтології. Вчився у Петербурзькому ун-ті. Після переїзду до Німеччини належав до марбурзької школи (був учнем Когена і Наторпа). Згодом створює власну філософську концепцію (під впливом Гуссерля і ІПелера, частково - Гайдеггера та Е. Гартмана). Пізніше погляди Г. знову зазнали творчої еволюції і остаточною його філософською позицією став реалізм. Дійсність він розуміє як буття, єдиним атрибутом якого є дієвість. Створюючи нову онтологію, Г. здійснює переосмислення аристотелівського й схоластичного вчення про буття. На його думку, існує наука онтологічних проблем, які не піддаються остаточному розв'язанню. Вони входять до царини проблемного мислення, т. зв. "апоретики", і стосуються основних форм буття - існування, життя, свідомості, духу, свободи тощо. Тільки виходячи з проблемного мислення, можна перейти до мислення систематичного. Визначивши принципову нередукованістьбуття до мислення, Г. наголошує на неможливості застосування в онтології традиційного пізнання, яке перетворює реальність у об'єктивну предметність. У праці "До обґрунтування онтології" він зазначає, що реальність виступає безпосередньо не в раціональному пізнанні, а в емоційно-трансцендентних актах. До них відносяться акти сприйняття (переживання, викликані втручанням реальності у внутрішній стан людини); акти передбачення (надія, страх, неспокій) та спонтанні акти (жадання, бажання, воля як вияв ініціативи самої людини до взаємодії з реальністю) З. а Г., необхідне чітке розрізнення категорій як принципів буття і категорій як принципів пізнання. В контексті своєї онтології Г. розвиває також етичну концепцію незмінних етичних цінностей Ц. інності не можна пізнавати раціонально, вони відкриваються лише у актах любові і ненависті, які являють собою "ціннісні почуття"; останні примушують людину інтуїтивно віддавати перевагу одному способу дії перед іншими. Цінності впливають на каузально детермінований світ лише через людину.
    [br]
    Осн. тв.: "Платонівська логіка буття" (1909); "Основні риси метафізики пізнання" (1921); "Етика".В 3 т. (1926); "Стосовно засад онтології" (1933); "Можливість і дійсність" (1938); "Будова реального світу" (1940); "Філософія природи. Нариси спеціального вчення про категорії" (1950)та ін.

    Філософський енциклопедичний словник > Гартман, Ніколай

  • 8 Зенон з Кітіона

    Зенон з Кітіона (бл. 333 - 262 до н. е.) - давньогрецьк. філософ, основоположник стоїцизму. В Афінах поселився бл. 312 р. до н. е., вчився у кініка Кратета, потім в адепта мегарської школи Стильпона та глави платонівської Академії Полемона. Бл. 300 р. до н. е. заснував власну школу, представники якої спочатку йменувалися зенонівцями, а потім - стоїками (від грецьк. слова στοά - портик в Афінах, в одному з яких збиралися учні З.). Автор низки праць, що збереглися лише у вигляді фрагментів. Основою всього сущого З. вважав наділений божественною силою вогонь. Світ тлумачився ним як одухотворений божественним диханням (пневмою) живий цілісний організм, що не позбавлений, одначе, впливу космічної необхідності. В своїй теорії пізнання З. переосмислює як телеологічні ідеї Сократа, Платона й Аристотеля, так і досвід критики платонівської теорії ідей у кініків і Стильпона. Етика З. заснована на його натурфілософії, вченні про природу (фюсис). Першоелементом людської поведінки є потяг (рух душі, який виникає внаслідок дії на неї сприйманого предмета і зумовлює відповідні вчинки та поведінку людини). З., як і Платон, розрізняв чотири основні чесноти: розумність (найвища), сміливість, стриманість, справедливість. Подібно до Сократа, З. тлумачить ці чесноти раціоналістично, засновуючи їх на знаннях. Вади, відповідно, розглядаються як нестача знань щодо добропорядної поведінки. Те, що не є ні чеснотою, ні вадою - багатство, здоров'я, краса, вдача, талан тощо - З. зараховує до "середніх", байдужих для мудреця речей. Важливим для стоїчної традиції стало обґрунтоване вперше у вченні З. про добрі й погані вчинки поняття про обов'язок - неписаний закон, з яким окрема особа узгоджує свою життєдіяльність і в якому виявляється залежність всього окремого від об'єктивного загального світоустрою С. успільно-політичному вченню З. властиве ототожнення політичного закону з моральним, переконання, що закон цей має віддавати перевагу благу окремої людини перед благом усього загалу.

    Філософський енциклопедичний словник > Зенон з Кітіона

См. также в других словарях:

  • віддавати — даю/, дає/ш, недок., відда/ти, да/м, даси/, док. 1) перех. Повертати назад узяте (позичене, дане, привласнене, належне). •• Віддава/ти (відда/ти) Бо/гові (Бо/гу) ду/шу умирати, гинути. 2) перех. Виділяти із себе тепло, холод і т. ін. в навколишнє …   Український тлумачний словник

  • промінювати — юю, юєш, недок., проміня/ти, я/ю, я/єш, док., перех., за що, на кого – що і без додатка. 1) Віддавати яку небудь річ, одержуючи за неї іншу; обмінювати. 2) Відмовляючись від кого , чого небудь, віддавати перевагу іншому …   Український тлумачний словник

  • диференційований — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до диференціювати. 2) прикм. Узгоджений з певними правилами, умовами; роздільний, неоднаковий. •• Диференційо/ваний тари/ф митний тариф, який дозволяє віддавати перевагу певним товарам або не пропускати їх …   Український тлумачний словник

  • змінювати — юю, юєш і зміня/ти, я/ю, я/єш, недок., зміни/ти, зміню/, змі/ниш, док., перех. 1) Робити іншим, інакшим; міняти (зовнішній вигляд, характер, властивість, стан і т. ін.). || розм., рідко. Перетворювати що небудь на (у) щось інше. || Робити… …   Український тлумачний словник

  • налягати — а/ю, а/єш, недок., налягти/, ля/жу, ля/жеш; мин. ч. налі/г, налягла/, налягло/; док. 1) на кого – що.Навалюючись, лягаючи, давити на кого , що небудь. || рідко. Спиратися на що небудь. •• Наляга/ти на но/гу шкутильгати. 2) н …   Український тлумачний словник

  • поважати — а/ю, а/єш, недок., перех. 1) Ставитися з повагою до кого , чого небудь, мати почуття поваги до когось, чогось. || Високо цінити що небудь. || Рахуватися з чим небудь, брати до уваги щось. 2) розм. Віддавати перевагу чому небудь …   Український тлумачний словник

  • хилитися — лю/ся, лишся, недок. 1) Нагинатися, нахилятися, робитися похилим. || Рухатися в певному напрямі. || Нахилятися набік (про корабель, човен, літак і т. ін.). || Не триматися на ногах, падати (про людей). || Опускатися, схилятися від перевтоми,… …   Український тлумачний словник

  • Граматичні зауваги — Помилковий слововжиток // Рекомендований слововжиток // Примітка честь Богу // честь Богові // Використовуючи у Д. в. закінчення ові ( еві), можна чіткіше розмежувати функції відмінків Р. в. і Д. в. (Ант., 29; КС, 160) Логосу // Логоса (друга… …   Термінологічний довідник для богословів та редакторів богословських текстів

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»